1-я книга ЦарствГлава 24 |
|
1 |
|
2 Когда Саул возвратился из похода против Филистимлян, донесли ему, и сказали: вот Давид в пустыне Енгедской. |
|
3 Саул взял три тысячи человек отборных из всего Израиля, и пошел искать Давида и людей его по горам, где живут серны. |
|
4 И когда пришел к овчим дворам, у дороги, где была пещера, то Саул вошел в нее для нужды: Давид же и люди его сидели по сторонам пещеры. |
|
5 Тогда люди Давидовы сказали ему: вот день, о котором сказал тебе Господь: се, Я предаю врага твоего в руки твои, делай с ним, что тебе заблагорассудится. И встал Давид и отрезал тихонько край верхней одежды Сауловой. |
|
6 Но после того сердцу Давидову стало больно, зачем он отрезал край одежды Сауловой. |
|
7 И сказал людям своим: пред Господом, отнюдь я не сделаю то с господином моим, помазанником Господним, чтобы возложить на него руку мою. Ибо он помазанник Господень. |
|
8 |
|
9 После сего и Давид встал, и вышел из пещеры, и закричал вслед Саула, говоря: государь мой, царь! Саул оглянулся назад; Давид пал лицем на землю и поклонился. |
|
10 И сказал Давид Саулу: для чего ты слушаешь наговоры людей, которые говорят: вот, Давид ищет тебе зла? |
|
11 Вот, сегодня видят глаза твои, что Господь предал тебя сегодня в руки мои в пещере, и говорили мне, чтоб я убил тебя, но я пощадил тебя, и сказал: не возложу руку мою на государя моего, ибо он помазанник Господень. |
|
12 Посмотри, отец мой, посмотри, вот край верхней одежды твоей в руке моей. Если я, отрезав край одежды твоей, не убил тебя: то знай и заметь, что нет в руке моей зла и коварства, и я невинен пред тобою. А ты ловишь душу мою, чтоб отнять ее. |
|
13 Господь пусть судит меня с тобою, Господь пусть отомстит тебе за меня, но рука моя не будет на тебе; |
|
14 Так как говорит древняя притча: от беззаконных произойдет беззаконие; а моя рука не будет на тебе. |
|
15 За кем выступил царь Израилев? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одною блохой! |
|
16 |
|
17 Когда Давид кончил говорить слова сии Саулу, тогда сказал Саул: твой ли это голос, сын мой, Давид! И поднял Саул вопль, и заплакал. |
|
18 И сказал Давиду: ты правее меня, ибо ты платишь мне добром, а я плачу тебе злом. |
|
19 И ты доказал сегодня, что ты делаешь мне добро, что Господь предал меня в руки твои, но ты не убил меня. |
|
20 Если кто найдет врага своего, отпустит ли его добрым путем? Господь да воздаст тебе за добро, которое ты сделал мне в нынешний день. |
|
21 Итак, вот, я знаю, что ты будешь царем, и что устоится в руке твоей царство Израилево. |
|
22 |
|
23 Давид поклялся Саулу, и Саул пошел в дом свой; а Давид и люди его пошли в убежище. |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
|
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |
1-я книга ЦарствГлава 24 |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
1 |
|
2 Когда Саул возвратился из похода против Филистимлян, донесли ему, и сказали: вот Давид в пустыне Енгедской. |
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 Саул взял три тысячи человек отборных из всего Израиля, и пошел искать Давида и людей его по горам, где живут серны. |
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 И когда пришел к овчим дворам, у дороги, где была пещера, то Саул вошел в нее для нужды: Давид же и люди его сидели по сторонам пещеры. |
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 Тогда люди Давидовы сказали ему: вот день, о котором сказал тебе Господь: се, Я предаю врага твоего в руки твои, делай с ним, что тебе заблагорассудится. И встал Давид и отрезал тихонько край верхней одежды Сауловой. |
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 Но после того сердцу Давидову стало больно, зачем он отрезал край одежды Сауловой. |
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 И сказал людям своим: пред Господом, отнюдь я не сделаю то с господином моим, помазанником Господним, чтобы возложить на него руку мою. Ибо он помазанник Господень. |
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 |
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 После сего и Давид встал, и вышел из пещеры, и закричал вслед Саула, говоря: государь мой, царь! Саул оглянулся назад; Давид пал лицем на землю и поклонился. |
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 И сказал Давид Саулу: для чего ты слушаешь наговоры людей, которые говорят: вот, Давид ищет тебе зла? |
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Вот, сегодня видят глаза твои, что Господь предал тебя сегодня в руки мои в пещере, и говорили мне, чтоб я убил тебя, но я пощадил тебя, и сказал: не возложу руку мою на государя моего, ибо он помазанник Господень. |
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 Посмотри, отец мой, посмотри, вот край верхней одежды твоей в руке моей. Если я, отрезав край одежды твоей, не убил тебя: то знай и заметь, что нет в руке моей зла и коварства, и я невинен пред тобою. А ты ловишь душу мою, чтоб отнять ее. |
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Господь пусть судит меня с тобою, Господь пусть отомстит тебе за меня, но рука моя не будет на тебе; |
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Так как говорит древняя притча: от беззаконных произойдет беззаконие; а моя рука не будет на тебе. |
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 За кем выступил царь Израилев? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одною блохой! |
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 |
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 Когда Давид кончил говорить слова сии Саулу, тогда сказал Саул: твой ли это голос, сын мой, Давид! И поднял Саул вопль, и заплакал. |
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 И сказал Давиду: ты правее меня, ибо ты платишь мне добром, а я плачу тебе злом. |
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 И ты доказал сегодня, что ты делаешь мне добро, что Господь предал меня в руки твои, но ты не убил меня. |
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Если кто найдет врага своего, отпустит ли его добрым путем? Господь да воздаст тебе за добро, которое ты сделал мне в нынешний день. |
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 Итак, вот, я знаю, что ты будешь царем, и что устоится в руке твоей царство Израилево. |
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 |
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 Давид поклялся Саулу, и Саул пошел в дом свой; а Давид и люди его пошли в убежище. |
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |